Кожен, хто задумується про розвиток професії в медицині, має розуміти, що професія лікаря це професія служіння. Нехай це звучатиме банально, але більшість обирають цю професію з огляду на романтичні ідеали чи орієнтуючись на когось. Це точно не той спосіб, як варто обирати майбутню професію, тим паче у сфері медицини.
Робота в медицині потребує не лише певного набору знань і навичок, а й психологічної та фізіологічної готовності працювати в цій сфері. У багатьох країнах враховують це, тому, наприклад, у Великобританії студенти можуть вступати у медичні заклади вищої освіти лише за умови, що студент працював у госпіталі волонтером. Це важливо, адже це означає, що студент зазирнув за лаштунки професії і побачив все як є, а не лише білосніжні лікарські халатики.
Саме тому українські студенти, які вже навчалися у місцевих коледжах, матимуть переваги під час вступу в іноземний медичний заклад. Для приймальної комісії це означатиме, що студент бачив професію зсередини, вивчав спеціальні предмети і має вищий рівень професійної підготовки.
Вимога наявності волонтерського досвіду в лікарні є обов’язковою лише в деяких країнах, але в разі наявності задокументованого досвіду це буде плюсом і для студента, і для навчального закладу.
Випускники українських шкіл, які планують здобути вищу медичну освіту за кордоном, мають мати високий середній бал атестату. І мова навіть не про бали нижче 9, а щонайменше 10,5-11. У Німеччині, наприклад, прохідний бал 11,6. Щоправда, варто наголосити, що прохідний бал щороку змінюється в залежності від кількості заявок і рівня підготовки абітурієнтів.
Особливу увагу звертають на бали з математики, біології, хімії та фізики. Така увага до балів по всіх шкільних предметах обумовлена тим, що лікар це високоінтелектуальна людина, яка має проявити себе ще під час навчання в школі.
Навчаючись за медичною програмою в іноземному закладі вищої освіти, студент має зосередитися на навчальному матеріалі, а не підтягувати свою іноземну мову. Саме тому 6.5 по IELTS недостатньо, студент має знати англійську (або будь-яку іншу мову, якою проводиться навчання) щонайменше на рівні C1.
Для вступу на медичну спеціальність студенти обов’язково складають вступний іспит. Іспит може бути 2 видів:
Іспит може бути комп’ютерним або паперовим, але студент обов’язково складає його в навчальному закладі в авдиторії. Тривалість іспиту – 2-2,5 год. Іспит складається з 4 блоків:
На написання кожного блоку студент має 30-40 хвилин. Після перевірки відповідей студента його можуть додатково запросити на співбесіду.
У кожній країні є свої особливі фази здобуття медичної професії. Наприклад, в США та Канаді є спеціалізовані навчальні заклади, де готують фахівців з медицини – медичні школи. Тривалість навчання в медичній школі – 4 роки. Але для вступу в медичну школу потрібно мати ступінь бакалавра в медичній, біологічній або іншій спорідненій спеціальності. Спорідненість визначається після аналізу навчальних планів. Деякі медичні школи працюють одразу при університетах, тому випускники цих університетів мають переваги при вступі в медичну школу.
Таким чином, у США та Канаді є 3 основні етапи здобуття медичної професії:
Але сам диплом не дає право працювати лікарем. Щоб мати право на професійну діяльність, потрібно скласти спеціальний тест і отримати ліцензію. Саме лікарська комісія визначає, хто може працювати з уже підготовлених лікарів.
Ще одне важлива особливість – обмеженість доступу іноземних студентів для вступу у медичні школи. Це поширено і в Канаді, і в США. Однак є обхідні шляхи, як здобути медичну професію в цих країнах. Зокрема іноземний студент може скористатися таким сценарієм дій:
У Польщі та Словаччині система підготовки фахівців з медицини схожа на українську і випускники українських шкіл можуть вступити до тамтешніх університетів після 11 класу.
У Великобританії, Чехії та Ірландії студенти можуть вступити у заклад вищої освіти на медичну спеціальність лише після 12 років навчання за програмою середньої освіти. Бажано готуватися для вступу на медичну спеціальність в тій же країні, де ви плануєте здобувати вищу освіту. Так, наприклад, у Німеччині студент має пройти навчання у Studienkolleg за програмою зі спеціалізацією в медицині. Тривалість навчання – 1 рік.
Щоб вступити на медичну спеціальність у британський університет, випускник української школи має пройти спершу підготовку тривалістю 2 роки за програмою A-Level, підготовки за програмою Foundation недостатньо.
Для вступу на медичну спеціальність в Ірландії випускник української школи має пройти підготовку за програмою Foundation.
У Чехії абітурієнт, який бажає вступити на медичну спеціальність у місцевий університет, має мати 12 академічних років підготовки. Після 11 років навчання в українській школі студент може пройти підготовку за річним мовним курсом з фокусом в обраній спеціалізації. По завершення навчання студент складає іспит і можу вступити на англомовну чи чеськомовну програму навчання.
В Австрії місцеві та іноземні студенти можуть вступити на 6-річну медичну програму після 2 років навчання за суміжною бакалаврською програмою.
Обираючи країну навчання, варто розуміти, що кожна країна готує медичних фахівців «під себе». Кожна країна має своє медичне законодавство, відповідно до норм якого і готують медиків. Тому у своєму виборі варто орієнтуватися не лише на якість програми і особливості процесу підготовки медиків в кожній країні, а й на власні кар’єрні плани. В Європі є поняття європейського законодавства, тому відмінності між медичним законодавством в окремих країнах не таке різке, як, наприклад, в США чи Канаді.
Якщо ви є випускником іноземного університету, але хочете працювати в іншій країні, вам потрібно проходити процедуру валідації диплому. Вона передбачає, що складання кваліфікаційного іспиту. Інколи для складання іспиту необхідно довчити протоколи країни, де планує працювати студент.
Кожному, хто планує працювати в медицині, варто розуміти, що ви не є лікарем лише за наявності диплому. Щоб бути лікарем, треба бути готовим до численних кваліфікаційних іспитів та співбесід.
Навчання за медичними програмами в Європі в залежності від країни, спеціалізації та університету вартуватиме вам від 10 тис. до 50 тис. євро. Навчання у державних університетах дешевше. Навчання у медичних школах США та Канади обійдеться студенту від 30 тис. до 100 тис. доларів.
Таким чином, можна впевнено заявити, що здобуття медичної освіти за кордоном є цікавим, складним і досить тривалим процесом. Однак такі інвестиції виправдовуються престижністю професії та можливостями кар’єрного розвитку. Тому Mudra бажає успіхів всім майбутнім медикам і з радістю надасть професійну консультацію за тел. (044) 499 115 0.
Дізнавайтесь про освіту за кордоном українською мовою
Перейти на UA версію сайту?